- «Ми перемагали у битві при Ґормені, поки не прибули AT-AT. Вони винирнули з туману і прорвали лінію фронту. Нажахані місцеві почали тікати, та досвідчені солдати здалися. Ми знали, що від AT-AT не втекти.»
- — Майор Брен Дерлін, польовий командир Альянсу повстанів (джерело)
Всюдихідний броньований транспорт (ВБТ) (англ. All Terrain Armored Transport (AT-AT), також відомий як імперський всюдихід — важкий штурмовий всюдихід-бронетранспортер, що застосовувався Галактичною Республікою, та став однією з основних бронемашин Галактичної Імперії та її фракцій-наступниць.
Характеристики[]
- «І оком не змигнеш, як цей всюдихід вже буде над тобою.»
- — Примовка солдатів Альянсу повстанців щодо оманливої неповороткості AT-AT. (джерело)
Схеми AT-AT.
AT-AT були розроблені Імперським центром військових досліджень[2] та виготовлялися компанією «Верфі Куата».[1] Всюдихід пересувався за допомогою чотирьох високих лап,[14] будучи 22,5 метра заввишки[6] та 20,6 метра завдовжки.[4] Ці всюдиходи мали подвійну роль: їх важке озброєння робило їх потужними бойовими машинами, а міцна броня — ефективними бронетранспортерами.[12] Броня AT-AT була настільки потужною, що вона була невразливою до будь-якого бластерного вогню.[1] Її міг пробити лише вогонь з важкої артилерії,[8] як-от турболазерів.[7] Всюдиходам надавали руху розташовані у задній частині його корпуса[21] дві компактні приводні системи плавлення FW62, що виготовлялися «Верфами Куата»,[2] завдяки яким вони могли розвивати швидкість до 60 км/год[1] на рівній місцевості.[8] Конструкція AT-AT являла собою корпус, що стояв на чотирьох металевих лапах, та прикріплену до нього командну кабіну. Його мімальний екіпаж складався з трьох осіб:[1] 2[3] пілотів AT-AT[11], один з яких виконував роль пілота,[1] а інший другого пілота[5] або стрільця, та командира, який також виконував роль бойового координатора.[1] Екіпаж керував всюдиходом з його кабіни. На деяких AT-AT було також по одному інженеру та вантажнику.[5]
Кабіна всюдихода була прикліплена до його "тіла" гнучкою гармошкою, що дозволяло їй вільно міняти напрям[21] завдяки кільцевим електромагнетичним системам,[7] повертаючись на 180 градусів горизонтально та на 60 вертикально.[8] Також, вона була оснащена оглядовим вікном з транспарісталі та сенсорами,[1] встановленими під нею,[21] що передавали сигнал до голографічного тактичного дісплея[1] та систем націлення, що відображали пілотам місцевість навколо AT-AT.[8] Це надавало екіпажу більший радіус ведення вогню[1] та дозволяло йому прицільно вражати ворожі цілі без зміни напрямку.[21] На кабіні також було закріплене озброєння всюдихода,[1] а під нею — датчики місцевості. Вони, разом з датчиками ґрунту, встановленими у стопи, вказували шлях водіям AT-AT. Їхні сканери досліджували тип та форму місцевості попереду, щоб запевнити, що всюдихід зможе пересуватися без ризику впасти.[7]
Всередині "тіла" AT-AT знаходилося приміщення для екіпажу, склади зброї та обладнання, пункти забезпечення першої допомоги, десантний відсік та відсік для легкої техніки.[1] У задній частині корпуса розташовувався відсік для техніки, різноманітне технічне обладнання[7] та медичний пункт.[1] Решту корпуса займав двоярусний десантний відсік, до кожного з яких було назначено по одному офіцеру.[7] AT-AT могли перевозити до сорока піхотинців,[1] зазвичай штурмовиків або імперських десантників,[8] разом з їх спорядженням.[5] У своєму відсіку для техніки вони могли вмістити до п'ятьох гравіциклів 74-Z.[1] Деякі AT-AT перевозили замість піхоти та гравіциклів[8] два AT-ST,[1] однак ті мали бути розібрані для того, аби поміститися всередину.[22] Додатково, ці всюдиходи могли перевозити модульну важку зброю, яка збиралася на місці висадки.[11] Під днищем корпуса всюдихода розташовувався резервуар паливного шлаку.[8] При десанті AT-AT нахилялися до трьох метрів над землею, після чого піхота та техніка покидали всюдихід через задню рампу.[1] Іншим ж способом висаджування був спуск піхоти на тросах на підвісках через відкриті люки розташовані обабіч корпуса. Ним також можна було спустити і гравіцикли, які чіпляли до підвісок ззаду та спереду.[7] Зазвичай такі десантні операції проводилися поки AT-AT були на ходу, зменшуючи їх вразливість.[21]
AT-AT веде вогонь по повстанській піхоті у лісі.
Всюдихід зазвичай був озброєнний парою важких лазерних та середніх бластерних гармат.[1] Лазерні гармати мали велику дальність вогню,[23] будучи здатними вражати цілі за три кілометри,[1] та застосовувалися у якості основного штурмового озброєння.[23] Бластерні ж мали коротку дальність вогню[23] — до одного кілометра,[1] і могли обертатися незалежно одна від одної, та застосовувалися для прикриття наземних сил.[23] Одні моделі були оснащені двома важкими з'єднаними лазерними гарматами MS-1 та середніми автоматичними бластерами FF-4, що виготовлялися компанією «Тейм і Бек».[2] Інші ж були оснащені парою важких лазерних гармати Mk 3e/W та середніх бластерних гармат Mk 2e/W[9] Також, деякі AT-AT були озброєні двома пучковими гарматами замість бластерних.[10] Зазвичай, один з із пілотів вів вогонь а інший керував всюдиходом, однак обидва могли виконувати роль один одного. Також, вогневий контроль міг бути переданий будь-якої миті командиру AT-AT, який застосовував перископічний дисплей для зчитування тактичних та фотографічних даних.[7] Багато пілотів AT-AT також застосовували їх важкі стопи для того, аби чавити ворожі споруди та бойові одиниці.[23]
AT-AT зазвичай перевозилися зоряними руйнівниками та іншими великими кораблями, та доставлялися на поверхню планет десантними кораблями та баржами.[12] Зоряні суперруйнівники типу «Кат» вміщали у своїх ангарах десантні кораблі Y-85 «Титан», які були здатні транспортувати по чотири AT-AT та додатково ще чотири AT-ST. Менші ж кораблі, такі як звичайні зоряні руйнівники, перевозили баржі які могли транспортувати лише по одному всюдиходу,[6] як-от баржі типу «Тета».[24]
- «Психологічна дестабілізація. Альянсу не личить використовувати ці машини. Ми боремося за надію, а не за страх.»
- — Мон Мотма про застосування AT-AT. (джерело)
AT-AT у супроводі двох AT-ST вночі.
Всюдиходні бронетранспортери, як вказувала їх назва, були здатні проходити через більшість перешкод[22] та пересуватися багатьма місцевостями. Особливо ефектнивним було застосування AT-AT у міських місцевостях, де висота всюдиходів надавала їм пряму видимість над низькими та приземленими будівлями. Якщо вони були зависокими, всюдихід міг просто їх знести собою.[1] AT-AT були насамперед бронетранспортами та не були настільки озброєні як інші машини імперської армії.[11] Тим не менш, вони усе ще були майже нестримні, сіючи руйнування вогнем зі своїх гармат згори на ворогів та просуваючись вперед своїми масивними ступнями. Після цього AT-AT випускали свій десант, забезпечуючи Імперії чергову перемогу на полі бою.[7] Їх зазвичай супроводжували AT-ST чи гравіцикли, що зачищали ворожі війська, яким вдалося уникнути вогню AT-AT.[21] Зазвичай, ці всюдиходи йшли у бій першими, знищуючи ворожі сили та прокладаючи шлях піхоті та легшій техніці.[23] Їх висаджували поза зоною дії ворожої зброї, після чого вони, переступаючи між окопами та встановленими пастками, з легкістю проходили крізь охоронні щити. Висота AT-AT дозволяла їм вести вогонь по цілях, що знаходилися далеко поза зоною досяжності зброї звичайної наземної техніки. Це робило їх також ефективними патрульними машинами.[12] Вони також часто застосовувалися у якості мобільних штабів через їх витончені датчики та системи керування та контролю, що дозволяли високопоставленим генералам вести свої війська у бій, знаходячись при цьому у відносній безпеці.[5] Однак AT-AT найкраще застосовувалися у якості раптових ударних машин,[1] які до того ж вели психологічну боротьбу,[7] подавлюючи та деморалізучи ворожі війська.[8] Їх можна було побачити здалека, а земля тремтіла від кроків всюдиходів. Ніщо інше не було здатне розхитати лінію оборони так, як це робив один лише вид AT-AT на горизонті. Деякі примітивні раси вбачали у цих всюдиходах страшних чудовиськ[1] чи гігантських тварин. Цивільні ж були навчені пропагандою думати, що сама лише поява AT-AT означала втрату будь-якої надії.[11]
- «Спробуйте застосувати гарпуни та троси — оце хороший трюк.»
- — Примітки Веджа Антіллес щодо вразливих місць AT-AT. (джерело)
Діаграма AT-AT.
Однак, AT-AT мали й недоліки:[12] зокрема, їх ноги вимагали постійного обслуговування,[22] а самі вони могли втратити рівновагу якщо знаходилися на нестабільній поверхні чи їх ноги були обплутані.[5] Також, всупереч своїй репутації, вони не були нестримні. Їх вразливим місцем була "шия", яка з'єднувала кабіну з корпусом всюдихода[12] — її пробиття могло також викликати прорив реактора. Хоча цей сценарій був малоймовірним, він був потенційно небезпечним.[11] Іншим вразливим місцем AT-AT було днище їх корпуса,[10] однак мало хто з ворожих солдатів наважувався тримати позицію та прокрастися під ці всюдиходи під час їх наближення.[12] Також, зміна центру ваги могла привести до перекидання машин. Крихкий рельєф міг вивести всюдихід з рівноваги. До того ж, виведення з ладу шарнірів лап AT-AT могло знерухомити їх, тому вони були вразливі до артилерійського вогню. Через те, що все озброєння AT-AT знаходилося у передній частині, та вони не були захищені з тилу, вони зазвичай пересувалися у шахматному порядку та супроводжувалися іншими машинами.[11]
Модифікації[]
AT-AT часто піддавали модифікаціям[22] для збільшення їх ефективності[23] при застосуванні в спеціальних середовищах. До прикладу, у пустельних та спекотних місцевостях застосовувалися так звані «дюнні всюдиходи», чиє третинне озброєння було замінене додатковими блоками тепловіддачі z23.[22] На Готі ж застосовувалися так звані «снігові всюдиходи», які мали спеціальні системи циркуляції тепла, засоби розмороження, системи енергоефективного керування середовищем[25] та покращену ізоляцію.[22] Планетарні гарнізони також часто модифікували ті AT-AT, що були у них у розпорядженні, щоб ті більше пасували середовищу у якому вони знаходилися. Серед таких модифікацій були, зокрема, фільтри газу, рециркулятори тепла та протикорозійне покриття. Гарнізоном на Кабаїрі були проведені значні модифікації, які призвели до створення так званого «AT-AT-плавця»,[11] чиї лапи були замінені репульсорними двигунами,[22] та який пізніше виготовлявся під назвою «водний броньований транспорт».[11]
Існувало також кілька інших варіантів всюдихода та моделей основаних на ньому. Серед них були, зокрема:
- AT-IC — AT-AT з встановленими у задній частині корпуса йонними гарматами
- Тіньові AT-AT — пофарбовані темною фарбою AT-AT, що застосовувалися для подальшої психологічної боротьби
- Важкі AT-AT — важкі версії AT-AT, що мали потужніше озброєння та міцнішу броню.
Історія[]
Перші прототипи у Війні клонів[]
AT-AT у бою на Джабіїмі.
Перші AT-AT були побудовані після того, як інші всюдиходи «Верфей Куата», AT-TE,[12] та були вперше застосовані у Війні клонів.[23] Однією з битв, у якій вони були застосовані, разом з експериментальними AT-XT, була битва при Джабіїмі. Під час битви ці всюдиходи виявилися ефективними проти сил джабіїмських націоналістів, проте декілька з них було знищено. Зокрема, лапи одного з них були підірвані вибухівкою, що знерухомило всюдихід. Коли Обі-Ван Кенобі та Альфа-17 забралися всередину AT-AT, аби врятувати вцілілих солдатів-клонів, всюдихід вибухнув, вбиваючи їх, як багато хто думав. Тим не менш, обидва пережили цей вибух. Пізніше, на сорок перший день битви, ще один AT-AT було знищено силами Конфедерації Незалежних Систем, що боролися на стороні джабіїмців. Він впав, вбивши джедая-падавана Зул Ксісс та пораненого німб-коммандо.[13]
Однією з переваг AT-AT над AT-TE була їх висота, що надавало всюдихідним бронетранспортерам вищий радіус ведення вогню та робило їх менш вразливими до мін. Ці переваги також були притаманні AT-HE,[26] які мали подібну до них конструкцію, проте були менші та мали потужніші лазерні гармати.[27] З часом, AT-AT почали витісняти AT-TE з ужитку, однак врешті-решт самі були покинуті та забуті.[23]
Галактична громадянська війна[]
- «Повстанці — наче ті щури, що нишпорять під ногами та тільки вичікують миті, аби вкусити. Винищуйте можливі укриття на полі бою гарматами AT-AT.»
- — Полковник Максиміліан Вірс у «Імперському довіднику: Посібнику командира». (джерело)
Повстаньский диверсант готується підірвати три AT-AT.
Після падіння Галактичної Республіки та сходу Галактичної Імперії, імператор Палпатін зажадав для свого війська наземну штурмову машину, яка була б нестримною, і сіяла стільки ж страху, скільки й руйнування серед ворогів.[1] Хоча Імперія вже мала безліч репульсорної техніки, їх двигуни були вразливі до гравітаційних коливань,[8] зсувних магнітих полей[21] та багатьох інших чинників. Таким чином, потрібен був транспортний засіб, який міг би бути застосований у будь-якій місцевості на будь-якій планеті.[8] Після того, як кілька прототипів такої машини не отримали схвалення Палпатіна,[1] Максиміліан Вірс вказав на старі прототипи AT-AT, що застосовувалися ще під час Війн клонів.[23] Після співпраці між ним та імперськими інженерами, нова модель AT-AT була готова.[28] Вже незадовго після цього ці всюдиходи стали кістяком сил Галактичної Імперії.[23] Під час Галактичної громадянської війни Імперія виготовляла сотні цих всюдиходів. Компоненти для них виготовлялися низкою сторонніх корпорацій, проте збиралися вони під суворим наглядом імперських збройних сил на секретних заводах «Верфей Куата». Заводи, на яких будувалися AT-AT, знаходилися на Куаті, Каріді та Белдероні.[23][8]
AT-AT штурмують сили повстанців.
Під час випробувань AT-AT на Каріді, загін Альянсу повстанців атакував місцеві сили Імперії, однак був знищений всюдиходом яким керував Вірс.[29] Приблизно за три роки після битви при Явіні, Вірс побудував на Залоріїсі прототип покращеної моделі всюдихода, яка отримала прізвисько «Дюнна корова». Після того, як влада планети оголосила свою підтримку Альянсу повстанців, ця модель узяла участь у битві у столиці Залоріїса. Пізніше «Дюнна корова» стала головною машиною загону «Буран» та отримала позивний «Буран 1».[30] Щонайменше один AT-AT застосовувався у битві при Боз Піті, де члени ескадрильї Відступників підірвали за допомогою детонаційних пакетів контейнер з термальними детонаторами. Всюдихід впав від вибухової хвилі, що утворилася, проте врешті-решт Імперії вдалося перемогти у битві.[31] Кілька AT-AT були використані на Раллтіїрі, де вони були використані для захоплення у полон повстанських вчених, однак вони були знищені після того як червона ескадрилья підірвала мости, що вели у місто.[15]
- «У них броня затовста для бластерів! Група «Бунтар», застосуйте гарпуни та троси з гаками! Обплутуйте ноги — може це зупинить ходуни.»
- — Лідер бунтарної ескадрильї Люк Скайвокер під час битви при Готі. (джерело)
AT-AT штурмують укріплення повстанців у битві при Готі.
AT-AT відіграли ключову роль у битві при Готі в 3 ДБЯ.[27] Вони були у складі загону «Буран» на чолі з «Бураном 1», яким командував генерал Вірс. Окрім них у складі загону були також AT-ST, AT-PT та AT-AR. Перед початком битви командир «Бурана 4», полковник Старк, вирішив провести свою групу AT-AT напряму крізь Керанську долину замість того, щоб обійти через північний кряж, для того, аби справити на Дарта Вейдера враження. Однак це призвело до втрати трьох всюдиходів, які провалилися у тріщини на кризі. Після цього група «Бурана 4» вирушила північним кряжем разом із рештою загону.[6] Альянсом повстанців було відіслано загін повітряних спідерів T-47, якими керували пілоти бунтарної ескадрильї, для оборони бази «Відлуння» до завершення евакуації. Оборона наземних сил виявилася нездатною зупинити AT-AT, оскільки їх броня була заміцна для зброї повстанців. У цей час Люк Скайвокер, що був на чолі «Бунтарів», запропонував обплутувати лапи всюдиходів тросами, якими були оснащені повітряні спідери. Таким чином Веджу Антіллесу[3] та Весу Дженсону[32] вдалося повалити та знищити «Буран 2», яким командував генерал Невар. Пізніше, коли спідер Люка було збито, йому вдалося знищити «Буран 4», закинувши усередину всюдихода гранату.[3][6] Дешу Рендару вдалося знищити ще один AT-AT, хоча на його T-47 не було стрільця.[12][33] Тим не менш, іншим AT-AT вдалося пробити оборону повстанців та дістатися до генератора щита. Коли «Буран 1» під командуванням Вірса наблизився на достатню дальність до генератора, він знищив його.[3] Проте майже відразу кабіну всюдихода протаранив повітряний спідер, яким керував Дерек «Гоббі» Клівіан[14] та Кесін Омміс,[12] підірвавши AT-AT.[14] Однак і екіпаж спідера,[14] і Вірс пережили вибух.
Галерея[]
Появи[]
|
Джерела[]
|
Посилання[]
|