HAVw A6 «Джаггернаут», також відомий як Джаггернаут A6, турботанк клонів, турботанк чи просто Джаггернаут, званий серед солдатів плитою на колесах — колісна важка штурмова машина, що застосовувалася Галактичною Республікою, Галактичною Імперією та іншими органцізаціями й угрупованнями.
Характеристики[]
- «Один «Джаггернаут» може функціонувати у ролі неприступного мобільного командного центру, якщо тільки не зламається. На щастя, це відбувається постійно.»
- — Примітки Крікса Мадіна про HAVw A6 (джерело)
Схеми «Джаггернаута».
HAVw A6 виготовлялися компанією «Верфі Куата».[1] Ці гігантські машини вважалися аномаліями у армії Галактичної Республіки.[5] По своїй суті, це були гігантські десятиколісні броньовані фортеці, побудовані навколо потужного реакторного ядра та двигуна. Вони були 49,4 метра завдовжки, 19,6 метра завдовжки та 30,4 метра заввишки[1] (з врахуванням оглядової башти).[2] HAVw A6 були захищені термально надпровідною[1] абляційною бронею з дюрасталі,[4] яка поглинала ворожі постріли та розсіювала їх без шкоди для танка. На додачу до цієї майже непробивної броні,[1] «Джаггернаути» також були захищені щитами.[3] Пересувалися «Джаггернаути» за допомогою десяти коліс,[1] що допомагали розподілити величезну вагу машини.[5] Хоча такий механізм пересування міг видаватися незграбною технологією зі стародавніх часів, прямий контакт з поверхнею захищав «Джаггернаути» від електромагнітних атак та розрядів щита. Також, великий розмір коліс дозволяв знизити тиск на поверхню, на якій вони знаходилися. Завдяки цьому, ризик HAVw A6 вгрузнути у м'який ґрунт був менший ніж у всюдиходів на кшталт AT-HE чи AT-TE, опорою яких були менші за поверхнею лапи.[1] На додачу, «Джаггернаути» могли просто розчавити ворожі війська своїми гігантськими колесами.[5] Кожне колесо складалося з трьох поворотких частин, що були здатні обертатися незалежно одна від одної. Це дозволяло машині легко і плавно рухатися навіть найважчою місцевістю, досягаючи швидкості до 160 км/год.[1] Хоча великі системи підвіски утримували «Джаггернаути» на значній висоті на нерівній місцевості, відсутність зчеплення та незалежні приводи могли призвести до знерухомлення HAVw A6, якщо тим не вистачало потужності вибратися з нерівної чи змінної місцевості. Також, попри те, що турботанки мали вузький радіус обертання, вони оберталися занадто повільно. Через це вони були оснащені двома кабінами,[2] що дозволяло HAVw A6 з легкістю змінити напрямок руху. Оскільки обидві кабіни мали повний контроль над системами керування «Джаггернаутів»,[1] це вимагало від водіїв у кабін координації руху, щоб не допустити прийняття колесами невідповідних напрямків.[2] Подвійні кабіни у турботанків також викликали численні суперечки між їх екіпажами щодо того, яка з кабін була справжнім "передом" машин.[1] Передня частина HAVw A6 була сильно укріплена та мала більшу кабіну, що плавно переходила у основну частину корпуса. У другому ж боці машини знаходилася друга, менша кабіна, до якої вів вужчий коридор, через що вона мала вигляд наче голова черепахи.[5]
На передній кабіні знаходився подібний до купола виріст, на якому ззовні була закріплена тарілка зв'язку. Над нею височіла[1] оглядова вежа,[3] що могла висуватися зсередини та усередину корпуса «Джаггернаутів» якщо їх щаблі були всунуті. У цій вежі знаходився один солдат-вартовий,[1] в обов'язки якого входило стеження за просуванням ворожих сил,[5] керування датчиками та передача важливої інформації з поля бою командирам танків.[2] Хоча висота цієї башти надавала більшу видимість ніж на рівні корпусу HAVw A6,[1] надаючи вартовому пряме поле видимості навколо,[2] це робило його очевидною і легкою ціллю для ворожих сил.[5] Солдати, які виконували обов'язки вартових, мусили бути готовими до привернення ворожого вогню на себе. Ці очікувані дії ворога отримали назву «запалювання маяка».[4] Робота вартових вважалася найгіршою у всій Великій армії Республіки.[5] Окрім них у склад екіпажів турботанків входили 12 пілотів,[1] вісім стрільців[3] та один клон-майор.[1] Обладнання пізніших моделей «Джаггернаутів» автоматикою дозволило скоротити кількість необхідних пілотів з 12 до усього лише двох, по одному у кожну кабіну.[2]
«Джаггернаут» загону «Банта».
Турботанки також забезпечували надійне укриття та транспорт для солдатів-клонів: так, вони були здатні транспортувати від п'ятдесяти до трьохсот піхотинців в залежності він внутрішнього обладнання.[1] Для забезпечення медичної допомоги солдатам на борту HAVw A6 були оснащені одним[2] хірургічним дроїдом 21-B.[1] Їх максимальна вантажомісткість складала 30 тонн за умови, що «Джаггернаут» перевозив лише 50 солдатів. Число солдат можна було збільшити на 10 клонів за рахунок зменшеної кількості вантажу на 1 тонну аж до досягнення мінімальної вантажомісткості у 10 тонн.[3] На додачу, турботанки були забезпечені провізією на 20 днів та паливом, якого вистачало на подолання 30 000 кілометрів.[1]
HAVw A6 були озброєні закріпленою на турелі горішньою важкою лазерна гармата, встановленою приблизно посередині їх корпусу, що надавало їм хорошу видимість і можливість ведення вогню.[1] У задній частині HAVw A6, на меншій кабіні,[5] була встановлена швидкострільна автоматична лазерна гармата.[1] Обабіч корпуса розташовувався панельний отвір,[5] з яких висувалися середні протипіхотні лазерні гармати по одній з кожного боку.[1] Під переднью кабіною розташовувалася панель,[5] що скривала дві подвійні бластерні гармати та опускалася, розкриваючи їх.[1] Біля передньої кабіни були вмонтовані обабіч корпуса дві пускові установки ракет або гранат,[1] що знаходилися у розкладних панелях.[5] Дальність їх вогню сягала 30 кілометрів,[1] а боєзапас складали 21 ракета чи граната для кожної з установок.[3] Деякі моделі «Джаггернаутів» були оснащені чотирма протипіхотними гарматами та двома пусковими установками ударних гранат замість двох протипіхотних лазерних гармат, двох протипіхотних бластерних гармат та пускових установок.[4]
«Джаггернаут» на Кашиїку.
«Джаггернаути» виконували роль не тільки фронтової штурмової машини, а й потужного піхотного транспорту.[1] Також, окремі турботанки могли застосовуватися як неприступні мобільні командні центри.[4] Вони були розроблені для придушування за допомогою своєї величезної вогневої потужності захищених щитами військових споруд, деякі з яких могли витримати обстріл одного турботанка протягом годин. Цілі, які не були захищені щитами, HAVw A6 могли уразити такою вогневою силою, що на уражених нею відрізках місцевості утворювалася вогнена куля, жар від якої був рівний жару від вибуху ядерної бомби.[1] Попри те, що HAVw A6 мали схильність часто ламатися,[4] вони були найбільшими серед важких штурмових машин серії «Джаггернаут»,[3] через що солдати називали їх «плитами на колесах»,[2] а одна лише згадка про них викликала спогади про квінтильйони знищених бойових дроїдів. Ці міцні та потужні машини були відповідною опорою для армій клонів.[1]
Історія[]
HAVw A6 під час битви при Кашиїку.
Від початку HAVw A6 були свого роду експериментом Республіки в спробі покращити доставлення військових ресурсів на її віддалені світи. Позаяк Війна клонів швидко ширилася Галактикою, «Верфі Куата» очолили програму розроблення цієї машини майже без нагляду влади й використали свою мережу розповсюдження для відправлення «Джаггернаутів» союзним планетарним урядам. Це дозволило Республіці краще оснащувати й захищати віддалені світи від Конфедерації Незалежних Систем. Проте, через природні прогалини в мережі розповсюдження, деякі турботанки потрапили в руки КНС та кримінальних елементів.[2]
HAVw A6 застосовувалися під час Війн клонів у битвах при Преситліні,[6] при Квілі,[7] першій[8] та другій битвах при Фелуції,[9] битві при Макем Те[10] та битві при Утапау.[11] «Джаггернаути» відіграли значну роль у битві при Кашиїку, де вони виступили під командуванням майстра-джедая Йода проти сил КНС.[1][12] Турботанки транспортували і десантували штурмові кораблі типу «Аккламатор».[2] Ближче до кінця війни HAVw A6 зустрічалися на полях бою частіше, ніж подібні до них HAVw A5, інші моделі «Джаггернаутів».[13] A6 були більше ніж у два рази більші, ніж їх попередники, та могли краще пересуватися нерівною місцевістю.[14]
HAVw A6 на марші на планеті Нью-Плімпто.
Після встановлення Галактичної Імперії HAVw A6 застосовувалися новою державою на Нью-Плімпто під час зачистки місцевих сил спротиву.[15] З часом, Імперська армія почала брати на озброєння менші та швидші машини, які поступово витіснили собою HAVw A6. Після цього «Джаггернаути» продовжили застосовуватися головним чином у Зовнішньому кільці. Пізніші покоління всюдиходів AT-AT перейняли деякі елементи дизайну цих старих турботанків.[2] HAVw A6 застосовувалися також у битві при Готі.[16]
За лаштунками[]
Ескіз імперського танка для фільму «Імперія завдає удару у відповідь», який було використано для створення вигляду «Джаггернаутів».
Вигляд турботанків був розроблений ще під час створення фільму «Імперія завдає удару у відповідь». У перших варіантах сценарію імперські війська на Готі застосовували не всюдиходи, а танки. Серед концептів Джо Джонстона були величезні десятиколісні машини, що мали низку озброєння та щось на кшталт «ґав'ячого гнізда» нагорі. Цей дизайн не було використано, проте його було віднайдено більше ніж через десятиліття компанією «West End Games», що спеціалізувалася на видавнитцві рольових ігор та єдиного тогочасного видавця, що розбудовував так званий «Розширений Всесвіт» «Зоряних війн». «West End Games» додала низку наземних транспортів у довіднику 1989 року «Imperial Sourcebook», серед яких був і HAVw A5 «Джаггернаут», оснований на ескізі Джонстона. Після своєї появи у довіднику цей танк з'являвся у різноманітних довідниках, романах та відеоіграх.
Під час створення заключного епізоду трилогії приквелів, «Помсти ситів», Джордж Лукас переглядав невикористані концепти фільмів оригінальної трилогії для того, аби краще поєднати дві трилогії. Дизайн «Джаггернаута» був одним із них, щоправда його було перейменовано у турботанк. До того ж, показаний у фільмі танк був більший, краще озброєний та мав дещо інший вигляд ніж той, що зустрічався у Зоряних війнах раніше. Через це, його було названо HAVw A6 — іншою моделлю «Джаггернаутів», ніж уже відомі HAVw A5.
Появи[]
|
Джерела[]
- Star Wars: Revenge of the Sith Incredible Cross-Sections (с. 20-21)
- Revenge of the Sith (TCG)
Starships and Vehicles of Revenge of the Sith на Wizards.com (зміст недоступний; збережена копія на Archive.org)- «Транспортні засоби з Епізоду III» — Star Wars Insider 81 (с. 18-19)
- Star Wars: Complete Cross-Sections
- The Force Unleashed Campaign Guide (с. 200, 203)
- The Complete Star Wars Encyclopedia (т. 2, с. 27)
- clone turbo tank у Датабанку (зміст недоступний; збережена копія на Archive.org)
- Star Wars: The Clone Wars: Incredible Vehicles (с. 23)
- Star Wars: Complete Vehicles
- Star Wars: Imperial Handbook: A Commander's Guide (с.83)
.png){kind=link}
Посилання[]
|